Управління Держпраці інформує!
Забезпечення рівності трудових прав усіх громадян незалежно від статі
Відповідно до статті 24 Конституції України, на законодавчому рівні закріплюється рівноправність жінок і чоловіків у різних сферах життєдіяльності.
Принцип рівності трудових прав жінок і чоловіків також закріплено в Кодексі законів про працю України. Наприклад, статтями 21 та 22 встановлено, що наша держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від статі. Не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг під час укладення, зміни, припинення трудового договору залежно від статі.
Крім того, в Україні діє закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Він відіграє важливу роль задля досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у різних сферах життєдіяльності суспільства, шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Статтею 17 цього закону визначено, що жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.
Працівники мають право на здорові і безпечні умови праці та на гідне ставлення
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу законів про працю України працівники, зокрема мають право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку.
Згідно із Законом України № 2759-IX від 16.11.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», який набув чинності 11.12.2022 року, визначено правове регулювання даного поняття.
Так, КЗпПУ доповнено статтею 22, якою визначено, що мобінг (цькування) – це систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
Трудовий договір – угода між працівником і роботодавцем
Трудовий договір – угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Основними ознаками трудового договору є:
- праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);
- шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу;
- праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час;
- здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу;
- виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності;
- застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності, а за цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату.
Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Норми пункту 5 статті 50 Закону України „Про зайнятість населення” роботодавцям забороняє застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії спрямовані на приховування трудових відносин.
Головний державний інспектор
Північно-Східного міжрегіонального
управління Держпраці Владислав КОВТУН
