Управління Держпраці інформує!
ВІЛ-інфіковані у трудових відносинах
Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, наділені всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
У статті 2-1 Кодексу законів про працю України вказано, що будь-яка дискримінація у сфері праці залежно від стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД заборонена.
Міжнародна організація праці значну увагу приділяє проблемі обмеження прав працівників, які хворі на ВІЛ/СНІД. В Рекомендації МОП від 02.06.2010 року №200 щодо ВІЛ/СНІДу та сфери праці визначено, що не повинна мати місця дискримінація або стигматизація працівників, зокрема шукачів роботи й претендентів на робочі місця на підставі їхнього фактичного або приписуваного статусу ВІЛ-інфікованих осіб чи на підставі їхньої належності до регіонів світу або верств населення, які вважаються більшою мірою підданими ризику інфікування ВІЛ або більш уразливими до ВІЛ-інфекції.
Не можна вимагати від осіб, що подали заяву на роботу, або працівників надавати особисті відомості про ВІЛ-статус. Також заборонено зобов’язувати працівників подавати такі відомості про колег по роботі. Доступ до особистих даних про ВІЛ-статус працівника повинен визначатися з дотриманням правил конфіденційності відповідно до рекомендацій, викладених у посібнику Міжнародної організації праці про захист особистої інформації про працівників (1997 р.).
У контексті трудових відносин дискримінація, пов’язана з ВІЛ, може проявлятися у менш сприятливих умовах праці, таких як:
- відмова у наданні можливостей для навчання, підвищення кваліфікації або просування по службі;
- пониження по службі;
- нерівна оплата праці;
- недотримання роботодавцем конфіденційності щодо персональних медичних даних працівника, зокрема інформації стосовно ВІЛ-статусу;
- вимога про те, щоб працівник повідомив про свій ВІЛ-статус або ВІЛ-статус іншої особи;
- позбавлення права на медичні пільги або допомогу по хворобі, на відміну від інших працівників підприємства;
- відмова у раціональній адаптації умов життя та праці, необхідній для того, щоб працівник міг лікувати пов’язану з ВІЛ хворобу та продовжувати працювати.
Зрештою, працівника можуть несправедливо звільнити на підставі фактичного або приписуваного ВІЛ-статусу. Звільнення може бути результатом рішення, прийнятого роботодавцем, або ж працівника можуть змусити піти з роботи через стигму і дискримінацію, що створюють нестерпне для нього середовище на робочому місці (так зване вимушене звільнення за власним бажанням).
ВІЛ-інфекція не є підставою для припинення трудових відносин. Так само як і за інших обставин, ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД особи повинні мати змогу продовжувати виконувати доступну роботу, що відповідає їх кваліфікації і не протипоказана таким працівникам з медичної точки зору.
ВІЛ-інфекція не передається в результаті випадкових фізичних контактів і присутність особи, яка живе з ВІЛ, не слід розглядати як небезпеку на робочому місці.
Зміни в законодавстві про відпустки.
24 грудня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 № 3494-ІХ, яким змінено деякі норми законодавства, що регулюють питання надання відпусток, використання вихідних днів, тощо.
Особливості надання відпусток під час воєнного стану
Статтею 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон) надано можливість роботодавцю у період дії воєнного стану обмежити працівнику щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Залишилась чинною й норма, що у разі більшої ніж 24 календарних дні основної відпустки, надання не використаних у період дії воєнного стану її днів переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. Але запроваджено новизну, що за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Статтю 12 Закону також доповнено нормою, яка стосується інших видів відпусток. Зокрема, у період воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв'язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, тобто понад 24 календарних дні, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати.
Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати. Тобто у працівника залишається право на використання основної відпустки та інших видів відпусток повної тривалості або ж їх залишків після закінчення воєнного стану.
Стосовно роботодавця, то обмеження тривалості щорічних відпусток та надання відпусток без збереження заробітної плати не є його обов’язком, оскільки закон його не зобов’язує обмежувати тривалість щорічних основної та додаткових відпусток, а передбачає лише можливість такого обмеження.
При цьому зазначені обмеження у тривалості відпусток, наданні відпустки без збереження заробітної плати замість щорічних оплачуваних відпусток не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
Чинною залишається норма про виплату грошової компенсації за всі не використані працівником дні щорічних основної та додаткових відпусток відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» при його звільненні у період дії воєнного стану.
Право роботодавця відмовити у період дії воєнного стану працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) поширено на випадки, коли працівник залучений до робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
За попередніми нормами відмовити можна було лише у разі залучення працівника до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання тепер встановлюється не лише нормативно-правовими актами України, а й трудовим та/або колективним договором (ч. 2 ст. 76 КЗпП).
Відпустка за власний рахунок
Максимальний строк відпустки без збереження заробітної плати, яка може надаватися працівнику за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, збільшено з 15 до 30 календарних днів на рік (ч. 2 ст. 84 КЗпП, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки»).
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження (як раніше, строку 30 днями) - тривалість такої відпустки визначається угодою сторін (ч. 4 ст. 84 КЗпП).
Але час такої відпустки без збереження заробітної плати вже не буде зараховуватися до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п 4 ч.1 ст. 9 Закону «Про відпустки».
Перенесення робочих та вихідних днів
Відповідно до змін до статті 67 КЗпП перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.
Водночас вилучено норми, за якими Кабмін рекомендував роботодавцям переносити вихідні та робочі дні на підставі видання наказу про перенесення.
Відпустка для участі у спортивних змаганнях
У новій редакції викладено статтю 77-1 КЗпП та статтю 15-1 Закону України «Про відпустки», які регулюють відпустки для підготовки та участі в змаганнях. Їх надають працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях.
Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях визначаються трудовим та/або колективним договором (раніше ці правила визначав Кабмін).
Відпустка при народженні дитини
Оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається тепер не пізніше трьох місяців з дня народження дитини (ст. 77-3 КЗпП, ст. 19-1 Закону про відпустки). Батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, для отримання такої відпустки буде потрібно буде надати на підтвердження указаних обставин заяву матері дитини та свідоцтво про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини.
Окрім чоловіка чи батька дитини таку відпустку можуть надати на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини, одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).
Відпустка для профспілкового навчання
На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, будуть надавати додаткову відпустку тривалістю до 6 календарних днів з компенсацією середньої заробітної плати за рахунок профспілкової організації, за рішенням якої працівник направлений на профспілкове навчання (ч. 7 ст. 252 КЗпП).
Компенсація за відпустки для призваних на військову службу
За невикористані щорічні відпустки (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону України «Про відпустки») з’явилося нове правило: працівникам, призваним на військову службу, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.
Йдеться про призов на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом.
Відпустка після звільнення з військової служби
Перелік відпусток без збереження заробітної плати, які за бажанням працівника надаються в обов’язковому порядку (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки») доповнили відпусткою тривалістю до 60 календарних днів для працівників, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації.
Період перебування у цій відпустці, включається до страхового стажу (абз. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Скасовано збереження заробітку педагогів-військовослужбовців
Із частини другої статті 57 Закону України «Про освіту», якою гарантовано збереження попереднього середнього заробітку для педагогічних та науково-педагогічних працівників, вилучено період проходження ними військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Аналогічний період військової служби вилучено з частини третьої статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», яка гарантувала збереження середнього заробітку за педагогічними, науково-педагогічними чи іншими працівниками закладів фахової передвищої освіти.
Тому нині за час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за педагогічними і науково-педагогічними та іншими працівниками попередній середній заробіток не зберігається.
Незважаючи на втрату чинності Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» після припинення або скасування воєнного стану, його норми мають певні винятки: правила щодо відпусток, встановлені в статті 12 Закону втратять чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану; частина четверта статті 13 та стаття 15 Закону втратять чинність з моменту завершення відшкодування працівникам та роботодавцям грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України.
Мінімальна заробітна плата 2024 року.
05.12.2023 в офіційному виданні «Голос України» № 46 опубліковано Закон України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі – Закон № 3460), який набрав чинності з 01.01.2024.
Статтею 8 Закону № 3460 встановлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату:
- у місячному розмірі: з 1 січня – 7100 гривень, з 1 квітня – 8000 гривень;
- у погодинному розмірі: з 1 січня – 42,6 гривні, з 1 квітня – 48 гривень.
Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується в разі застосування погодинної оплати праці.
Якщо нарахована заробітна плата працівника за виконану місячну норму праці є нижчою за розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до розміру мінімальної заробітної плати. Ця доплата виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
До розміру мінімальної заробітної плати не враховуються: доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Мінімальний посадовий оклад не може бути меншим 3028грн.
Статтею 7 Закону № 3460 встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
- дітей віком до 6 років – з 2563 гривні;
- дітей віком від 6 до 18 років – 3196 гривень;
- працездатних осіб – 3028 гривень;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, – 2102 гривні;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, – 2102 гривні;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, – 1600 гривень;
- осіб, які втратили працездатність, – 2361 гривня.
Про відновлення нарахування і виплати індексації заробітної плати працівникам у 2024 році
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. № 2710-IX було призупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII у 2023 році. Таким чином, усі роботодавці у 2023 році були звільнені від обов’язку щодо нарахування та виплати індексації заробітної плати працівникам.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників відновлюється. Відповідно до Постанови №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Державною службою статистики не пізніше 10 числа кожного місяця.
Отож, базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. У випадку, якщо з 01 січня 2024 буде підвищено заробітну плату, то базовим місяцем буде січень 2024 року.
Як уникнути пастки торговців людьми?
Торгівля людьми — це злочин, який не обирає людей за статевою ознакою, віком чи майновим станом. Такий злочин передбачає сексуальну, трудову експлуатацію, примусове жебрацтво, втягнення у злочинну діяльність, збройні конфлікти тощо.
За даними IOM Ukraine в Україні переважає саме трудова експлуатація.
Дуже часто злочинці пропонують, на перший погляд, привабливі пропозиції роботи, чи житла, що створює ілюзію кращого життя.
Щоб не потрапити на гачок торгівців людьми, варто дотримуватись правил безпеки:
-будьте обачними — ніколи і нікому не передавайте документи, що посвідчують особу. Ваша ідентичність — це ваша головна цінність;
-вивчайте мову країни, де плануєте працювати. Базові знання допоможуть вам контролювати ситуацію;
-не діліться особистою інформацією в інтернеті. Пам’ятайте про кібербезпеку;
-перевіряйте умови праці перш ніж приймати будь-яку пропозицію роботи;
-завжди повідомляйте своїх близьких, родичів та партнерів про усі дані вашої поїздки: маршрут, країна, місце призначення, номер закордонного телефону, ПІП контактної особи, яка вас буде зустрічати, та інші дрібні та не менш важливі деталі вашої подорожі;
-придумайте з близькими кодове слово, яке ви будете застосовувати, якщо потрапите у небезпеку;
-майте при собі перелік телефонів посольств та консульських установ України за кордоном.
Будьте обачні та обережні!
Головний державний інспектор Північно-Східного
міжрегіонального управління Держпраці
Владислав КОВТУН
