Порядок звільнення працівника через відсутність понад чотири місяці
У зв’язку з воєнною агресією рф проти України, люди рятуючи життя, виїхали зі своїх міст в більш безпечні регіони України або за кордон. Відповідно, тривалий час через різні причини, такі працівники не мають можливість вийти на зв’язок з роботодавцем та повідомити про причини відсутності на роботі.
Чи має право роботодавець звільнити такого працівника та за яких умов?
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі — Закон № 2352). Зокрема, Закон України № 2352 ввів у Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП) нові підстави для звільнення. Серед них — звільнення працівника, з яким немає зв’язку більше ніж чотири місяці.
Дану підставу для припинення трудового договору не слід ототожнювати із звільненням у зв’язку з прогулом (пункт 4 статті 40 КЗпП).
При яких умовах роботодавець має право звільнити працівника, у разі відсутності останнього на робочому місці понад 4 місяці підряд?
Для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов’язкові умови:
- фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд;
- відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому немає значення поважність чи не поважність причин такої відсутності).
У випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов, звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом в майбутньому незаконним та суд може поновити працівника на роботі, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував роботодавця про причини своєї відсутності.
При цьому, роботодавець має право звільнити такого працівника у випадку відсутності його на робочому місці 4 місяці підряд. Тому, не може вважатись виконанням цієї умови наявність кількох подібних періодів, які в сумі дорівнюють або перевищують 4 місяці.
Як зафіксувати факт відсутності працівника на робочому місці?
Щоб задокументувати факт того, що працівника немає на роботі й немає інформації про причини відсутності роботодавцю необхідно скласти:
- акти про відсутність на роботі з нез’ясованих причин;
- доповідні про те, що працівнику телефонували, писали, відвідували вдома тощо.
Якщо працівник виїхав і не може працювати дистанційно, але виходить з роботодавцем на зв’язок, звільнити його у зв’язку з відсутністю на роботі понад 4 місяці роботодавець не має права.
В таких випадках трудове законодавство України дозволяє застосовувати інші способи організації трудових відносин між працівником на роботодавцем, зокрема:
- відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів;
- призупинення дії трудового договору на строк не більше ніж період дії воєнного стану.
З якого часу роботодавець повинен починати відлік чотирьох місяців відсутності працівника?
Оскільки підстава звільнення відповідно до пункту 8 частини 1 статті 36 КЗпП запроваджена Законом № 2352, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, а закон не має зворотної дії в часі, перебіг 4-х місячного строку може бути розпочато лише з 19 липня 2022 року.
Головний державний інспектор Північно-Східного
міжрегіонального управління Держпраці Владислав Ковтун
Працівник без офіційного оформлення трудових відносин позбавляє себе усіх соціальних гарантій
Нагадаємо, що незадекларована праця найчастіше проявляється у таких формах:
- Економічна діяльність без державної реєстрації;
- Наймана праця без оформлення трудових відносин;
- Приховування від державних органів частини відпрацьованого робочого часу та заробітної плати;
4 Маскування трудових відносин під виглядом інших форм діяльності (цивільні відносини, фіктивна самозайнятість тощо).
Це соціальне явище справляє значний негативний вплив на розвиток економіки країни та життєвий рівень людей. Незадекларована праця не тільки обмежує можливості держави проводити сучасну соціальну політику у сферах освіти, охорони здоров’я, розвитку професійних навичок, зайнятості, соціального захисту та пенсійного забезпечення, вона створює недобросовісну конкуренцію щодо тих суб’єктів господарювання, які повністю забезпечують виконання зобов’язань щодо сплати податків, охорони праці і соціального забезпечення працівників.
Крім того, працівник без офіційного оформлення на роботу позбавляє себе гарантованого державою розміру заробітної плати; виплати своєчасно та не нижче мінімальної заробітної плати, офіційної відпустки, відпустки по догляду за дитиною тощо; виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; допомоги у разі настання нещасного випадку під час виробничого процесу; соціального страхування.
До того ж неоформлений офіційно працівник втрачає трудовий та страховий стаж при розрахунку розміру пенсії.
Наголошуємо, що укладання з працівником трудового договору, надання до державної податкової служби повідомлення про прийняття особи на роботу, своєчасна виплата заробітної плати та відрахування єдиного соціального внеску – гарантує працівникові гідні умови праці та соціальні гарантії.
Головний державний інспектор Північно-Східного
міжрегіонального управління Держпраці Владислав Ковтун
Торгівля людьми в сучасному суспільстві
Торгівля людьми – здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Таке визначення торгівлі людьми дає ”Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми”, який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю.
Торгівля людьми – це сукупність таких ознак:
– вербування;
– перевезення;
– передача;
– продаж;
– усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в
порнобізнесі;
– використання у військових конфліктах;
– залучення до злочинної діяльності;
– трансплантація чи насильницьке донорство;
– примус до заняття проституцією;
– рабство і ситуації, подібні до рабства;
– примусова праця;
– залучення в боргову кабалу;
– використання шантажу, погроз, насильства.
Головний державний інспектор Управління
Держпраці у Полтавській області Владислав Ковтун
Чи враховується матеріальна допомога до заробітної плати при обчисленні її мінімального рівня?
Матеріальна допомога – це фінансова підтримка, або нецільова благодійна допомога працівнику від свого роботодавця, яка виплачується за заявою працівника.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про оплату праці” (далі – Закон) заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 3–1 Закону (в редакції Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Тобто якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату не нижче розміру мінімальної заробітної плати.
Суми матеріальної допомоги не враховуються до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня, оскільки виплачуються працівникові не за виконану ним роботу та не є елементами заробітної плати.
Головний державний інспектор Північно-Східного
міжрегіонального управління Держпраці Владислав Ковтун
