Про Градизьк

04.07.2016

Селище міського типу Градизьк

До складу Градизької селищної ради входять села Ганнівка, Котляревське, Лізки, Середпілля.

Загальна інформація:

  • Площа населеного пункту – 2027,3 га.
  • Населення – селищної ради – 7843 чол., смт. Градизьк – 7593 осіб.
  • День селища – 27 вересня.

gerb

Герб затверджений у 1782 р. Уніфікований 1857 р. за системою Б.Ф.Коне. Перезатверджений рішенням № 28 38 (позачергової)сесії 5 скликання Градизької селищної ради від 22 жовтня 2009 р.

На сьогодні на території селищної ради функціонують: гімназія ім. Героя України О.Білаша (в гімназії створено 4 музеї),  ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, ЗОШ І-ІІ ступенів № 2, ЗОШ – інтернат, школа мистецтв, 3 дошкільні навчальні заклади, будинок ветеранів, табір відпочинку «Чайка», 2 будинки культури БК «Героїв Дніпра» та ЗБК «Україна», 2 бібліотеки, 2 спортивних товариства – ГОФК «Темп» та ГОСТО «Гирман», літературно-поетичний клуб «Чебрецевий цвіт».

Сфера послуг: КП «Градизьккомунсервіс», КП «Жилремсервіс», філія Кременчуцького управління по експлуатації газового господарства,  філія ПАТ «Полтаваобленерго», філія ЦЕЗ № 16, 2 відділення зв’язку, філія ПАТ «Полтаваавтотранс», хлібопекарня,  торгово-ринковий комплекс «Градизький» та речовий ринок, 2 автозаправочні станції, 2 нотаріальні контори, Градизька місцева пожежна охорона, рятувальний пост. Банки: «ПриватБанк, «Ощадбанк». Градизька філія Кременчуцького лісництва.

На території селищної ради розташовані Свято-Покровська, Свято-Георгіївська та Троїцька Церкви;

21584617

Градизьк (до 1789 року – Городище) є одним із найдавніших поселень на території Полтавщини. Розташоване на північному – сході узбережжя Кременчуцького водосховища, на схилі гори Пивиха. Серед археологічних пам’яток у Градизьку є сліди палеолітичної стоянки, курганний могильник доби бронзи, поселення доби черняхівської культури.  Перші згадки про поселення були в літописах датовані 865 роком нашої ери. Вірогідно, за часів Київської Русі поселення було знищено під час навили орд Батия в 13 столітті. з середини 14 століття землі потрапили під владу Великого князівства Литовського. 1489 року король Казимир IV пожалував Їх  Київському Пустинно-Миколаївському монастиреві. У 16 столітті серед монастирських володінь згадується містечко Городище. На початку 16 століття був «замок», а приблизна за 3,5 км. від нього – залишки «селища Градище». Замок, напевно, був на самій горі Пивисі, де існувало давнє поселення Пива, що належало руським боярам Пивам. У 2 половині 16 століття монастир заснував на горі Пивисі свій філіал – Пивгородський Миколаївський монастир. Поселення Городище позначене на карті в середині 17 століття французького фортифікатора Г.Л. де Боплана.

fullsize

Жителі селища брали участь у селянсько-козацьких повстаннях: під проводом Івана Сулими (1635 р.), Павла Павлюка (1637 р.), Якова Острянина та Карпа Скидана (1638 р.), про що нагадували кургани на Пивисі та на околицях селища. Також брали участь у визвольній війні 1648-1654 років. До 1661 року входив до складу Максимівської сотні Чигиринського полку, 1661-1663 рр. – сотенне містечко Кременчуцького полку, 1667 – Миргородського полку. В 60-70 роках 17 століття стає ареною боїв між правобережними та лівобережними гетьманами за панування над Україною. в 1739 році на Градизьк напало близько 5 тисяч татар, але вони були розбиті військами полковника Часника. У 1741 на околицях міста було 4 шпиталі (богодільні) для убогих , безпритульних та інвалідів. 16(27). 09.1741 року у складі Київського намісництва створено Городиський повіт з центром у місті Городище.

1335170986014

1782 року було затверджено Герб Градизька. У Градизьку діяло дві церкви – Покровська та Троїцька (муровані, збудовані 1801-1802 рр.). При кожній із них існували лікарня і шпиталь. Були розвинені ремесла, торгівля. В 1789 році місто віднесено до Катеринославського намісництва, дістало офіційну назву Градизьк. Наприкінці  1796 року Градизьк віднесено до Малоросійської губернії. Указом від 8(19).10.1797 року його винесено за штат повітових міст й перейменовано в посад, а новим Указом від 9(20).11.1797 року знову перейменовано у заштатне місто. В 1802 році віднесено до складу Кременчуцького повіту новоутвореної Полтавської губернії. 1805 року затверджено план забудови міста, а в 1807 році приступили до здійснення плану. В ті часи працював цегельний завод, 33 вітряки, було 4 церкви, єврейський молитовний будинок, парафіяльне училище, поштова станція, лісова пристань, відбувалося 4 ярмарки на рік. В зв’язку з пожежами в 1832, 1848, 1866 роках місто поступово занепадає, торгівля йде на спад.

1335170684076

З 1852 року існувало двокласне чоловіче училище. 1871 році відкрито жіноче земське двокласне училище. При Покровській церкві та приписаній до неї Миколаївській були церковнопарафіяльна школа та школа грамоти, при Троїцькій та приписаній до неї Георгіївській – церковнопарафіяльні двокласно чоловіча та однокласно жіноча школи та школа грамоти. При Покровській церкві працювала також невелика бібліотека, а з 1895 року – земська бібліотека-читальна. У 1900 році в місті існувало 3 громади (козацька, казенних селян та селян-власників).

Наприкінці 1905 року сталися антиурядові зворушення, для його придушення в місто було направлено каральний загін. У 1910 році проживало 10330 жителів, працювало 2 лісопильних заводи, маслозавод, 2 вальцьових млини, 2 олійниці з просушками, цегельний завод. На передодні Лютневої революції 1917 року діяло 5 початкових шкіл, меддопомогу надавав 1 земський лікар, були аптека, аптекарський магазин, поштово-телеграфна контора, кредитне товариство. Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Градизьку організацію РСДРП(б) очолив у лютому 1918 року П.Ю. Ковалевський, а першим головою волревкому був обраний П.Л. Крупко. Для боротьби з німецько-австрійськими окупантами було створено партизанський загін на чолі з Я.М. Болдиревим. 7 березня 1923 року Градизьк став райцентром Кременчуцького округу. До Градизької сільради входили села та хутори: Бистрівщина, Велика Гардашівка, Ганнівка, Гирман, Гуменні Левади, Дебелово, Думівка, Лізки, Максимівський, Миколаївка, Подільський, Середпілля Думівське, Середпілля Петрівське, Стадня Могила. 1923 року організовано перший ТСОЗ «Жатка» на базі якого організовано ТСОЗ ім. Г.І. Петровського.

Протягом 1925-1929 років створено ТСОЗ «Господар-незаможник», «Червоний садівник» та інші. На їх базі 1929 року було організований колгосп «Воля». З 1931 року працювала МТС, що обслуговувала 36 колгоспів. 1921 року члени аматорського гуртка створили українську мандрівну повітову трупу, що переросла в драматичний колектив. Для боротьби з не писемністю в 1924 році створено 9 шкіл та пунктів лікнепу. В 1940 році працювала середня, 2 неповні середні та 3 початкових школи, робітничий факультет Кременчуцького педагогічного інституту, бухгалтерсько-економічний технікум. 13 вересня 1941 року селище було окуповано німецько-фашистськими окупантами. Під час окупації було влаштовано табір для військовополонених, де загинуло майже 5 тисяч радянських воїнів, було страчено 10 підпільників, 50 жителів заарештовано (їх доля невідома), 650 чоловік вивезено на примусові роботи до Німеччини. На території Градизького району діяв партизанський загін імені Тимошенка, командир М.А. Черев’яковський, комісар – І.І. Пшенишний, також створена підпільна організація, яку очолив В.А. Слюсар.

1335171312064

27 вересня 1943 року Градизьк було визволено. З 1957 року – Градизьк селище міського типу. 30 грудня 1962 року розформовано Градизький район, його територію віднесено до Глобинського району. У селищі працювали: завод госптоварів «Дніпро», завод будматеріалів, рибозавод, молокозавод, хлібокомбінат, цех художньої вишивки «Дніпрянка», комбінати побуту обслуговування та комунальних підприємств, ремонтно-транспортне підприємство, будівельні організації «Полтавбуд» та «Полтавводбуд», автопарк, рибколгосп «Прибій», колгосп «Україна», інкубаторна та насіннева станції, станція штучного запліднення тварин, аеродром КЛУЦА.

69-BIO-Bilash

Серед визначних уродженців – Білаш О.І. український композитор, Герой України, народний артист України, лауреат державної премії ім. Т.Г.Шевченка, автор опери «Гайдамаки», «Прапороносці», моноопери «Балада війни» на слова І.Драча, оперети «Чиста криниця», творів для симфонічного оркестру, вокально-інструментальних ансамблів, хорів, музики до драм, вистав і кінофільмів, понад 200 пісень, серед них: «Ой не ріж косу», «Ясени», «Два кольори» та інші. Лауреат державної премії СРСР А.А. Верменич, українські письменники І.І. Білик, Г.М. Остроушко, доктор історичних наук А.П. Олексашенко, художник І.І. Юхно, поети С.Г. Лихопуд, Л.І. Буць, О.В. Оністрат, С.І. Солона, відмінник народної освіти, заслужений працівник освіти, кавалер ордену княгині Ольги ІІІ ступеня А.П. Салімон, заслужений будівельник України Головач В.С., заслужений працівник культури України В.Г. Матвієнко, музичний гурт «Сусіди», в складі В.П. Матвієнко, В.Г. Матвієнко, Г.Л. Соколовський, Р.М. Галаган (Лауреати міжнародного фестивалю присвяченого Дням слов’янської писемності і культури в Республіці Молдова, Лауреати Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні «Два кольори» імені Олександра Білаша, Лауреати Всеукраїнського пісенного фестивалю імені Раїси Кириченко «Я козачка твоя, Україно», Лауреати Всеукраїнського фестивалю «Родинні скарби України), юне дарування української землі, послідовниця творчості Раїси Кириченко, неодноразовий лауреат пісенних фестивалів Наталія Шинкаренко, танцювальний колектив «Родзинка» (неодноразові лауреати всеукраїнських та міжнародних фестивалів), футбольний клуб «Темп».

DSC08224Кожного року на горі Пивисі проводиться обласне мистецьке свято «Пісенне джерело». Щорічні турніри на першість селища по міні та пляжному футболу, шахів, баскетболу. За роки незалежності України селищними головами були Г.П. Радочин, С.П. Лєтніков. З 2006 року селищний голова В.А. Компанієць. У 2015 році перемогу на виборах селищного голови одержав молодий та амбіційний Мирослав Юрійович Носа, який вже за перший рік своєї роботи зробив все можливе для відродження Градизька як розвиненого Європейського міста.